Урок 47

Зв’язне мовлення

Контрольне читання мовчки. Створення діалогів

Мета: з’ясувати рівень сформованості комунікативних умінь, зокрема вміння читати мовчки; формувати вміння складати  й розігрувати діалоги відповідно до запропонованої мовленнєвої ситуації й мети спілкування, сприяти підвищенню рівня вправності  діалогічного мовлення щодо його  доцільності, логічності, лаконічності, виразності; формувати вміння правильно інтонувати репліки діалогу; вміння додержувати правил спілкування, дотримувати норм літературної мови, доречно вживати формули мовленнєвого етикету; уточнювати й збагачувати словниковий запас, розвивати культуру усного мовлення, увагу, пам’ять.

Тип уроку: комбінований урок (перевірка й облік якості засвоєних знань, умінь, навичок; розвиток  зв’язного мовлення).

Обладнання:текст для читання мовчки.

Хід уроку

І. Повідомлення  мети і  завдань уроку.

ІІ. Проведення читання мовчки.

ІІІ. Відповіді вчителя на запитання учнів (після того, як тестові завдання виконано).

ІV. Підготовка до складання діалогів.

* Бесіда.

·        Що називається діалогом? 

·        Наскільки часто вдаються люди до діалогічного мовлення?

·        У якому стилі здебільшого складаються діалоги? Чому?

·        З якою метою письменники вводять до своїх творів діалоги?

·        Скільки осіб може брати участь у діалозі?

·        Від чого залежить зміст діалогів?

·        Яка репліка називається реплікою-стимулом? реплікою-реакцією?

·        Що треба взяти до уваги, вступаючи у діалог?

·        Що потрібно врахувати, підтримуючи діалог, тобто відповідаючи на репліки мовця (виступаючи у ролі адресата мовлення)?

·        Яка роль у спілкуванні, зокрема діалогічному, належить етикетним формулам (словам ввічливості)?

·        Які з етикетних формул нині є найбільш уживаними?

* Прочитати висловлювання. Чи можна вважати його діалогом? Скільки осіб бере участь у спілкуванні? Визначити репліки-стимули та репліки-реакції. Хто із співрозмовників є мовцем, а хто адресатом мовлення? Можливо, учасник діалогу  почергово  виступає  то тим, то  іншим?

-         Ти коня напував?

-         Напував.

-         А чому в нього морда суха?

-         А води не дістав.

-І як це ти у темряві впізнаєш своє пальто?

-По rудзиках.

-         По rудзиках? Цікаво, які ж вони  в  тебе?

-         У мене їх жодного немає!

Народна творчість.

*Робота з підручником.Виконання  вправи 253 (усно).

V. Робота над складанням і розігруванням  діалогів.

* Робота з підручником. Виконання  вправ 254, 256, 257.

VІ. Підбиття підсумків  уроку.

VІІ. Домашнє завдання. Вправа 258.

 Додаткове завдання.

*Навчальний диктант.

Схопила ворона рака та понесла через лиман у ліс, щоб поснідати. Рак каже вороні:

-Вороно!  Знав я твоїх батька й матір. Славні люди були!

-Угу, - відповідає ворона, а рота не роззявляє.

-Братів і сестер твоїх знав! Гарні були люди! -  каже рак.

-Угу, -  гугнить ворона.

-Та до тебе їм не дорівнятися. Нема за тебе розумнішої! – розказує рак.

-Еге! – крякнула ворона і впустила рака в море.

Якщо когось одурять хвалою, люди кажуть: «Упустив рака з рота!» А як кого остерігають, то говорять: «Не випусти рака з рота!» (Нар.творч.;  86 сл.)

Тексти для читання  мовчки

1.Кінь Бакун

Бакун був старий мудрий кінь. Колись він був, кажуть, білої масті, але шерсть давно злиняла, стала брудно-сірою. І коли  річку запинало туманом, кінь і сам блукав, як туман...

Якось восени щось напало на мене, мабуть, коклюш. Мати взяла бричку, запрягла Бакуна, мене в пальто й кожух закутала, як дідугана, бо вже морозці вдарили, і повезла в Загатне, до лікаря. А вже вечір; постукали ми у двері, а дорогу заступила тітка з відром і віхтем: "Здрастуйте! – вклоняється нам. – В собачу пору приїхали. Прийом був і давно закінчився”. І ляснула дверима.

Ну, ми в когось там переночували, а вранці  ще раз постукали. І знов та сама тітка. "Здрастуйте! – каже нам. -  Прийому нема й не буде. Сидір Петрович на нараді”. Повернули ми бричку й поїхали додому...

Ви були в Загатному? Ото жаль! Річка там жабі по коліно, але широка, з піщаним дном. І брід кам’янистий, їдеш – бричку погицує. А була осінь, вітер холодний, аж струже в спину.  Так мати на брід поїхала, щоб швидше додому. Підкотили бричку, глядь – річка замерзла. Вчора вода кипіла між камінням, а зараз – крига всуціль. Стала мати  й журиться: "Що ж робити?  На місток їхать – це ж п”ять кілометрів із гаком...”.

І поки вона журилась, я виліз тихенько з кожуха та на лід.  А лід, наче скло, молодий, ясинцем називається. Ковзнешся – і несе тебе хтозна-куди. За мною і мати ступила на лід. Стала, підгицнула – крига тріщить, вгинається, але ні, не провалюється. А кінь? Копита ж у нього гострі. "Якщо провалиться кінь, - вголос міркує мати, - ноги поріже. А не провалиться, то однак по льоду не піде – не підкований”.

Бакун, мабуть, почув, як журиться мати. Підійшов до річки. Пирхнув, понюхав кригу. Став на коліна. Ноги підігнув, як полозки, і давай човгать по льоду, нам, нерозторопним, показує: підпихайте! Мати аж руками сплеснула: "От розумник! Ану, Льонь, підпихаймо за бричку!” Ми взялися з двох боків, штовхаємо бричку, і кінь іде навколішках, сунеться по гладенькій кризі. Крига вгинається, похрускує, але нічого... Тільки до берега – хоп, рвонувся Бакун, скочив на ноги і вже на землі.

А коклюша в мене й не було, то я просто на ковзанці застудився. Приїхали додому, мати попарила мене над гарячою картоплею, і я очуняв. Ось така історія про коня. (За В.Близнецем;  360 сл.)

На кожне із запитань вибрати правильну відповідь.

1. Бакун був

а) молодий недосвідчений кінь;

б) молодий, але хворий кінь;

в) старий мудрий кінь.

2. Пересування коня Бакуна  оповідач порівнює

а) з вихором;

б) зi смерчем;

в) із туманом.

3. Масть коня була

а) колись біла, а тепер брудно-сіра;

б) колись ворона, а тепер брудно-сіра;

в) колись гніда, а тепер брудно-булана.

4. Восени оповідач захворів, як гадали,

а) на грип;

б) на коклюш;

в) на запалення легенів.

5.Мати повезла хлопця до лікаря

а) в Залісне;

б) в Запільне;

в) в Загатне.

6. Дверима перед носом у хворого і його матері хряснула

а) лікарка;

б) фельдшерка;

в) тітка з віхтем.

7. Річка була

а) мілка й широка;

б) мілка й вузька;

в) глибока й вузька.

8. Мати зажурилася, тому що

а) об’їжджаючи через міст, могла спізнитися на роботу;

б) об’їжджаючи через міст, боялася замерзнути;

в) об’їжджаючи через міст, остерігалася ще більше застудити сина.

9. Лід на річці був

а) товстий і міцний;

б) тонкий, наче скло, і молодий;

в) нерівний: то товстий, то тонкий.

10. Кінь Бакун

а) відмовився навіть ступити на лід;

б) впевнено перейшов кригою;

в) перейшов по кризі навколішки.

11. До коня хлопчик-оповідач ставився

а) зневажливо й презирливо;

б) неуважно й байдуже;

в) з романтичним захопленням і повагою.

12. Переходячи річку, кінь  Бакун виявив

а) легковажність і дурість;

б) винахідливість і обережність;

в) необачність і нерозважливість.