18:12 Гумореска до дня української писемності (автор Павло Глазовий) | |
| Нам, мужчинам, дорікають: їздячи трамваєм, Ми, мовляв, жінкам ніколи Місць не уступаєм, Бо, мовляв, усі мужчини Некультурні й грубі, В цьому треба розібратись, Громадяни любі. Якось їхав я трамваєм, А уздовж проходу Спресувалось душ 15 Женського народу. Треба встати й місце дати, А кому охота? Ти стоятимеш, а сяде Татя жовторота. Я підвівся і питаю: - Женщини і дами! Хто найтовша і найстарша Буде тут між вами? Всі мовчать, мов без'язикі, Мов заклало вуха. Я и кинув одній особі: - Йди сідай, старуха! А вона якраз попалась із єхидних штучок. - Та сиди вже там, - говорить, -Теж мені, онучок. Я до іншої звертаюсь Благородно й чинно: - Ви, по-моєму, найтовша, Йдіть сідайте, тітко. А вона стоїть, мов скеля, Наче й не до неї, Не оцінює культури Й чемності моєї. Я до третьої заходжу З іншого вже краю. - Вам, мамашо, скільки років Стукнуло, - питаю. А вона скривилась гірко І сказала строго: - То тебе об стінку лобом Стукнули малого. Я, таку почувши фразу, Опустився зразу. Більше женщинам я місця Не давав ні разу. І мене тепер не стягне Найсильніший трактор. Ми, мужчини, теж умієм Показать характер. | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |